Позбавлення Президента України Володимира Зеленського ордену Білого Орла
Рішення Кароля Навроцького про позбавлення Президента України Володимира Зеленського ордену Білого Орла, якого у свій час він отримав від Президента Польщі Анджея Дуди, викликало значний суспільно-політичний резонанс і у майбутньому буде мати ще більш серйозні наслідки.
Уже сьогодні від польських державних нагород почали відмовлятися вищі посадові особи України, зокрема генерал Кирило Буданов і міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
За ними від польського Білого Орла вирішили відмовитись і президенти України минулих років Леонід Кучма, Віктор Ющенко і Петро Порошенко.
Крім того, в Украйні, це рішення нинішнього Президента Польщі більшість сприймає як особисту образу кожного українця і Збройних Сил України, які уже п’ятий рік ведуть важку і кровопролитну війну з російськими загарбниками.
І яким тепер має бути ставлення українців до нинішнього президента Польщі Кароля Навроцького і тих поляків, які на фоні російської збройної агресії підтримують його політику і по суті уже ведуть проти України «холодну війну»?
Навряд чи це істеричне рішення Кароля Навроцького принесе якусь користь Польщі але воно обов’язково принесе відповідні дивіденди Росії, яка весь час намагається вбити клин у польсько-українські відносини і перерізати їі логістичні зв’язки із Заходом.
А як ця подія сприймається в інших країнах ЄС ?
Ось декілька цитат з інтерв’ю інформагентству «Укрінформ» відомої дослідниці сучасної історії Франціски Девіс, яка є науковим співробітником німецького Лейбніц-центру.
У першу чергу фрау Девіс звертає увагу на те, що сьогодні «Україна захищає не лише себе, а й безпеку усієї Європи, включно з Польщею».
Крім того вона наголошує на тому, що у Польщі «Після обрання Навроцького антиукраїнські настрої, які існували й раніше, почали проявлятися більш відкрито. І частина політиків досить безвідповідально їх підігріває». Франціска Девіс також підкреслює що, «…з боку правопопулістського табору повсякчасно розпалюються ворожі настрої проти України, при цьому ігнорується той факт, що це не відповідає зовнішньополітичним інтересам Польщі»
Підсумовуючи сказане фрау Девіс наголошує на тому, що «міцне польсько-українське партнерство було б життєво необхідним для Європи саме сьогодні».
Окремо тут слід зазначити, що до такого висновку прийшли і росіяни, і саме тому їх спецслужби докладають максимум зусиль для внесення розколу в українсько-польські відносини і тим самим ослаблення і Украйни, і Польщі, і усього Європейського Союзу.
Але, якщо повернутись до історії і давати об’єктивну оцінку фактам, то варто нагадати усім, що УПА була реакцією українців , які на той час перебували у складі Польщі, на національне і соціально-політичне гноблення з боку поляків. Далі, після входження Західної України до складу СРСР, воїни УПА боролись за звільнення України від радянської окупації. Саме тому в українському суспільстві усі вони сприймаються як герої, які жертвуючи своїм життя вели справедливу національно-визвольну війну.
Щодо відверто ворожих антиукраїнських випадів Навроцького, та деяких інших польських політиків, то на п’ятому році війни в Україні вони сприймаються дуже гостро і однозначно.
Виглядає так, що заяви нинішнього польського президента звучать як грізний окрик з імперського центру, яким Варшава давно не є. Це нагадує українцям про недавнє минуле і знову починає ятрити старі рани, які давно уже мали б загорітись.
Останнім часом польські політики почали частіше заявляти про свої образи і претензії до українців але чомусь забувають що і у нас можуть бути такі самі і до них.
Тут варто нагадати, що повстання Богдана Хмельницького 1648-1654 років розпочалось саме як національно-визвольний рух українців проти національного гноблення з боку поляків.
Історичні джерела свідчать про вкрай зневажливе у той час ставлення до українців з боку польської шляхти. Правда після українсько-польською битвою під Пилявцями 21-23 вересня 1648 року воно змінилося. Тоді поляки дорого заплатили за свою пихатість і усі нанесені українцям образи. Об’єднана козацько-татарська армія вщент розгромила польське військо, яке йшло «полювати на українське бидло», а Волинь і Поділля були повністю звільнені від влади Речі Посполитої. У ті часи українці також мали своїх героїв, іменами яких і сьогодні можна називати частини і підрозділи ЗСУ , які захищають нашу землю і народ від російських загарбників.
Також тут варто згадати і події 1768 року, які тоді отримали назву Коліївщина. Це також було повстання українців проти релігійного, національного і соціального гноблення з боку поляків на землях Правобережної України, яка тоді входила до складу Речі Посполитої. І у цій війні у нас були свої герої і антигерої. Також варто пам’ятати і про те що тоді поляки вступили в союз з росіянами і тоді російське військове командування допомогло їм боротьбі з гайдамаками і це повстання було придушене, а його лідери страчені.
Ми дуже добре пам’ятаємо усі ці уроки історії і уже зробили з них відповідні висновки. Але українці не хочуть ятрити старі рани і згадувати образи минулого, оскільки сьогодні це не має жодного сенсу і буде створювати проблеми у майбутньому.
У важкій і кровопролитній війні з Росією Україна витримала удар і вистояла. Тепер її підтримують практично усі країни Європи, лідери яких добре розуміють усі виклики і загрози, що йдуть від Росії. Європейці розуміють що сьогодні українці воюють не лише за свою, а й за їх незалежність і свободу. Це означає що вони і надалі, незважаючи на провокації з боку нинішнього керівництва Польщі, будуть надавати українцям допомогу, що має завершитись поверненням України до Європейської сім’ї народів, а для Росії поразкою, і у кінцевому результаті зникненням цієї дикої і агресивної держави з політичної карти світу.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики
